ГАЇ-РОЗТОЦЬКІ

Місцевість, де розташоване мальовниче село Гаї-Розтоцькі, знаходиться в північно-західній частині Тернопільської області по межі двох її адміністративних районів: Зборівського і Кременецького.

Село розміщене за 3 км на північ від смт. Залізці по автомагістралі Почаїв-Тернопіль. На південь від села протікає одна з найбільших лівих Дністровських приток – Серет. За 12 км. на північ від села проходить магістральна ЛЕП напругою 750 кВ. – найпотужніша в Україні.

Місцевість горбиста з численними ярами та балками. Найвищими горами є: Ушарова гора, Шведів Камінь (Під час Північної (1700-1721 рр.) війни Росії та Швеції шведські війська спорудили укріплення), Гостра Гора. Ушарова гора прославилась видобутком каменя, Шведів Камінь видобутком вапна, на Гострій Горі висаджений ліс.

Село розташоване 30 км від залізничної станції та 35 км від районного центру, 45 км. від обласного центру.

Перша згадка про село Гаї-Розтоцькі є з 1785 року . У селі було 371 двір з 1295 мешканцями, 3100 га сільськогосподарських угідь, з яких 2900 га творила рілля. Понад двісті років тому тут були сади, які належали монастирю святого Августина, руїни якого і нині є в смт. Залізцях. Звісно, ніякого житла там не було, бо навіть будувати на території садів було заборонено.

Але в Залізцях спалахнула пожежа, люди почали будувати житло в монастирських садах, які тоді уже були конфісковані у монастиря австрійським урядом. Правда будувати тут було все ще заборонено, але інший закон не дозволив руйнувати закінчену споруду. Цим і скористалися хитрі селяни. Вони будували вночі сяку-таку глиняну хатину і зранку уже було житло. Так поступово виникло село. Найдавніша його частина називається Нітефорівка, Таку назву дало прізвище перших жителів, збереглася вона і до сьогодні і зараз є одним із найпопулярніших в селі. Інші назви частин села – Тархуни, Гостинець.

Сама назва Гаїв Розтоцьких згідно з переказами пішла від дубових гаїв, через які йшла дорога до містечка Розтоки, що біля м. Почаєва.

В 1832 році в селі було 1118 мешканців, в 1990 – 380 дворів з 1129 мешканцями, в 2000 – 370 дворів та 1100 жителів. Сьогодні в Гаях Розтоцьких нараховується 364 двори, в яких проживає 1083 жителі.

Під час першої світової війни село було знищене, населення виселене в Австрію. Після війни село відбудувалось. У 1930-х роках створено читальню “Просвіти”, товариство “Січ”, кооператив “Згода”. Був взірцевий духовий оркестр, яким керував Володимир Романович.

В роки Другої Світової війни наші односельці воювали на різних фронтах: одні були солдатами радянської армії, інші – бійцями УПА. Ще й в перші роки після війни (в Гаях Розтоцьких вона закінчилася 24 березня 1944 року), на околицях села тривали сутички між радянською армією і УПА. В цій боротьбі полягло багато молодих хлопців – наших односельчан.

До першої світової війни в селі була двокласна школа. В 1925 році збудовано нову чотирикласну. Директором тоді був Петро Макар.

Після Другої світової війни в селі відкрили семирічну школу з ініціативи тодішнього директора Д. Д. Міщенка, розпочато будівництво нової школи. Школу будувало все село і вже 1949 року було відкрито нове приміщення школи. І ось уже більше 50 років у нас є середня школа, яку зараз відвідують внуки її перших випускників. Зараз це нова велична школа з комп'ютерним класом, яка знаходиться в центрі села і є його окрасою. Відкрита вона у 1993 році. Директором школи є І. Г. Бенцал, депутат Зборівської районної ради.

Функціонує в селі товариство з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке», директором якого є Максимів Г.Є. Працюють торгові точки. Основним видом діяльності населення села є сільськогосподарське виробництво.

В центрі села розміщений будинок культури на 350 місць, який збудований в 1967 році. Дирекцією будинку культури спільно із педагогічним колективом проводяться святкування різних релігійних та державних свят.

Біля будинку культури знаходиться пам'ятник воїнам –визволителям та жителям села, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.

В 1990 році в селі почали будівництво греко-католицької церкви, яку освятили в 1992 році і назвали церквою Святого Вознесіння. Церква будувалася переважно за пожертви самих жителів села. Першим священиком був о. Михайло Пошва. Сьогодні парохом села є о. Г. Мисан.

В селі жив і працював відомий народний майстер-килимар Іван Покиданець – учасник багатьох престижних виставок.

В 1999 році в селі вперше загорів голубий вогник. Функціонує в селі новозбудований фельдшерсько-акушерський пункт.

В перспективі розвитку села планується побудувати млин, пекарню, відремонтувати будинок побуту, провести капітальний ремонт будинку культури, відновити функціонування дитячого садочку.

Активну позицію жителі села зайняли під час Помаранчевої революції. Дуже висока явка виборців і майже 100 % голосів за кандидата в Президенти України В. Ющенка були під час усіх трьох турів виборів. Після третього туру, одразу ж після підбиття підсумків голосування на виборчій дільниці, мешканці села святкували перемогу демократії. В селі як і на Майдані в Києві були поставлені своєрідні барабани з бочок, грою на яких люди висловлювали свою радість і віру в кращу долю.

В 2006 році головою сільської ради обрано Чеховича Петра Михайловича.